“Якби ви приїхали в тому році сюди, то ця територія була вкрита трупами корів. Сюди було страшно заїжджати. Через деякий час тут стояв такий сморід”, – згадує Юрій Стельмах.
Він керівник колись успішного фермерського господарства на Чернігівщині з гектарами засіяних полів та сотнями корів і свиней. “Колись успішного”, бо росіяни майже повністю знищили цей бізнес.
Після постійних обстрілів та авіаударів російських військових на початку повномасштабного вторгнення, на підприємстві Стельмаха не залишилося жодного уцілілого складу, розбита виробнича техніка, знищене поголів’я худоби та запаси зерна. Але найстрашніше – від російських бомб тут загинули люди.
Сьогодні, за більш як рік, підприємство потроху відновлює роботу, власними силами відбудовує приміщення, шукає і ремонтує техніку. Але розмова з Юрієм Стельмахом вчергове доводить – від початку повномасштабної війни метою росіян було не просто захопити Україну, але й убити все і всіх на своєму шляху.
Як чернігівські фермери пережили окупацію та як відновлюються після відступу росіян – у нашому матеріалі.
Початок повномасштабної війни
Чернігівська область опинилась під атакою ворога з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вже в лютому 2022-го частина Чернігівщини потрапила під тимчасову окупацію. Але й ту частину області, яку утримували наші військові, росіяни тероризували артобстрілами та авіаударами.
Остаточно Збройні сили України звільнили область на початку квітня 2022 року. У червні Чернігівська обласна прокуратура офіційно прозвітувала, що від початку повномасштабного вторгнення на Чернігівщині від російських загарбників загинуло 478 цивільних, серед них і 22 дітей. Ще 692 людини отримали поранення.
“Саме внаслідок авіаударів по населеним пунктам та через постійні артобстріли загинула найбільша кількість людей. Також мали місце факти обстрілу автомобілів та розстрілу мирного населення”, – зазначали в повідомленні місцевої прокуратури.
За час окупації Чернігівщина зазнала і значних руйнувань – були знищені будинки місцевих мешканців, адміністративні будівлі, школи, лікарні і садочки.
Сильно постраждали і місцеві агропідприємства, частина з яких на той момент слугували такими собі “пунктами незламності”, де місцеві могли зарядити телефони, зігрітися чи взяти їжу.
Починаючи з 9-го березня кожен день були обстріли
Підприємство Юрія Стельмаха знаходиться у селі Анисів. Саме село не було під окупацією росіян, але постійно знаходиться під обстрілами.
На фото Юрій Стельмах. Фото авторки
Керівник господарства згадує, що на другий тиждень від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну обстрілювати село почали вже щоденно:
“Починаючи з 9-го березня кожен день були обстріли. Продовжувалися до 20-го березня, коли нас в перший раз накрили із авіації, скинули, але вийшло так, що скинули за парканом 8 авіабомб, які влучили в трансформаторну підстанцію та газогін. Ферма основного руйнування не отримала і продовжила працювати”.
Весь час від початку наступу росіян, підприємство працювало і допомагало місцевим мешканцям. Щодня роздавали молоко, у підвалі адмінбудівлі прихистили тих, кому ніде було жити, різали скот і віддавали м’ясо людям, які приходили за поміччю.
“Але потім, 21-го числа прилетів знову літак і вже наніс точний удар. У нас загинули люди, які прийшли сюди”, – розказує Стельмах. І додає, що пощастило, що більшість людей не зайшли на ферму, а чекали за її межами. – Було поранено мого заступника, одна людина загинула, одному розірвало плече, одній людині відірвало ногу. Було одразу знищено 185 голів великої рогатої худоби”.
Стельмах припускає, що під час другого авіанальоту росіянам допомагав корегувальник. І саме повне знищення підприємства, яке не зупинилося, а допомагало місцевим мешканцям виживати, і було головною метою скидання бомб того дня.
Фото надані підприємством
От так виглядала ферма Стельмаха до приходу росіян. До повномасштабного вторгнення на господарстві було до 600 голів великої рогатої худоби та з півсотні свиней. В оренді 1600 гектарів землі. 570 з них використовувались під сінокоси та пасовища, решта були засіяні.
Фото надані підприємством
Після влучання російських бомб загинула майже половина хубови, зруйновані виробничі потужності, склади. Господарство втратило техніку та залишки торішнього врожаю.
“У нас було 34 споруди, які працювали. Всі вони є, але бачите в якому стані. Розбомбили 5 тисяч тонн зерна”, – констатує Стельмах.
За його оцінками, збитки від росіян сягнули близько 146 мільйонів гривень. Тут йдеться і про знищені будівлі, техніку, скот, обладнання. А також ферма втратила зерно і добриво, яке якраз закупили перед початком посівної, бо готувалися до весни.
Фото надані підприємством
Після відступу росіян з Чернігівщини розбирати завали та прибирати трупи загиблої худоби довелося переважно самостійно працівникам ферми. І навіть не одразу:
“Якби ви приїхали в тому році сюди, то ця територія була вкрита трупами корів. Сюди було страшно заїжджати. Через деякий час тут стояв такий сморід. По-перше, ти не маєш права їх захоронити без дозволу певних структур, а також вивезти нікуди не можна було – скрізь заміновано. Тому вони лежали тут”.
Фото авторки
Але навіть після майже повного знищення ферми, керівництво і працівники господарства вирішили не закривати ферму, а пробувати відновлюватись.
Проте наразі жодної допомоги чи компенсації за знищене майно, зниження податкової плати чи плати за оренду державних земель самою державою не передбачено. Тому процес відновлення може затягнутися на роки.
“Ми ні на кого не розраховуємо, самі на себе”.
За рік після відступу росіян з Чернігівщини за власний кошт змогли відновити лише складські приміщення. Тому від вирощування худоби поки відмовилися повністю.
Худобу, що не вбило – поїли
Сільгосппідприємство “Роса” до початку повномасштабної війни також займалося вирощуванням зернових та тваринництвом. До лютого 2022-го тут було 120 корів та понад 400 гектарів землі в оренді під вирощування та пасовища.
Фото надані підприємством
Після приходу росіян – ферма знищена, більша частина тварин загинула, техніка, яку не розбомбили – розібрана і розкрадена.
Фото надані підприємством
Підприємство знаходиться в селі Лукашівка. Перші дні березня 2022-го, коли російські війська рухалися Чернігівщиною, ферма ще працювала. Більше того, усі приміщення віддали нашим військовим, яким працівники ферми допомагали з продовольством та ремонтом техніки.
На фото Олена Назаренко. Фото авторки
“Перші обстріли почалися 7 березня, а 9-го березня вже російські військові пішли в наступ. Сили були нерівні: і в живій силі, і по техніці. Тому наші військові були змушені відступати. Після того село пробуло в окупації 21 день. І потрапити на ферму жодної можливості вже не було. Всі машини, які їхали по трасі, обстрілювалися і там гинули люди”, – розказує керівниця агропідприємства Олена Назаренко.
Коли росіян вибили з села, то нарешті з’явилась можливість поїхати на ферму:
“Ми побачили, що була пошкоджена вся техніка, будівлі знищені, є ті, які повністю згоріли, дизпаливо, інвентар та інструменти – все зникло. Сіно і солома погоріло. Знищена третина тварин. Від обстрілів загинули, а частину вони просто з’їли. Коли ми прийшли то ми побачили розділені тушки. Ідентифікували – так би мовити, по останкам”.
Фото авторки
За рік після відступу росіян частину ферми вдалося відновити. За власні кошти залатали корівник та відбудували один склад.
Власними силами і з допомогою ДСНСників розмінували, а потім і обробили поля.
Як і попередньому підприємству, фермі Олени довелося відновлюватися за власний кошт – жодних пільгових кредитів чи зменшення податків від держави.
60 влучань за день
По сусідству з фермою Олени є ще одне підприємство – “Напорівське”. До початку повномасштабної війни тут обробляли 1500 гектарів землі, утримували понад три сотні голів великої рогатої худоби.
На фото Григорій Ткаченко. Фото авторки
“8-го березня підприємство зазнало планового реактивного удару. На територію нашого підприємства було випущено близько 60 ракет. Чому? На мою власну думку, бо ми доїли корів і відправляли молоко в блокадне місто Чернігів. Також ми різали худобу і годували військових і переправляли на Чернігів. Ремонтували і допомагали відновлювати військовим техніку”, – згадує керівник підприємства Ткаченко.
Фото надані підприємством
Від масованого російського обстрілу того дня були зруйновані приміщення, розбита техніка, обладнання, загинула половина тварин. Загальні збитки господарства фермер оцінює у понад 700 тисяч доларів.
Фото авторки
Зараз господарство продовжує працювати. Майже 90% зруйнованих росіянами приміщень відновлено, закуплена нова техніка. Більше того, підприємтво переорієнтувалося і встановило лінію з виробництва пелет – відтак працюють на альтернативному паливі. І відкрили власну переробку молока, тож тепер продають сири.
Але, знову ж таки, все це відновлення відбулося без допомоги держави.
Проблеми фермерів
Всеукраїнська Аграрна Рада за підтримки Програми USAID із аграрного і сільського розвитку АГРО провела опитування агропідприємств, які постраждали від активних бойових дій або тимчасової окупації російської федерації.
“За результатами опитування 59% господарств припиняли свою діяльність внаслідок окупації, 25% – внаслідок бойових дій. Лише 16% господарств працювали безперервно. 38% господарств вказали, що їхня діяльність й досі припинена, 45% опитаних зазначили, що діяльність їх господарств відновлена менше, ніж на половину”, – йдеться в опитуванні.
За оцінками експертів, збитки агросектору України внаслідок війни вже сягнули суми в понад $40 млрд. За цими цифрами – величезна кількість випробувань, втрат, але водначас незламності та надій українських аграріїв.
На відео Сергій Кубах. Відео авторки
Керівник напряму земельної реформи Програми USAID АГРО Сергій Кубах в коментарі журналістці зазначив, що наразі найбільша проблема фермерів, які були в окупації чи під обстрілами – це проблема розмінування:
“Друга проблема – це фінансування. Доступ до кредитів та державних програм. Третя, і сама головна – це скоріше закінчити війну”.
І додав:
“Наразі готуються державні програми підтримки бізнесу з дешевими кредитами. І донорські організації готові продовжувати підтримувати саме постраждалі підприємства”.
Реалії
Навіть після того, як наші збройні сили вибили ворога з Чернігівщини, росіяни продовжують шантажувати область постійними ракетними ударами.
Останній масований удар по Чернігову росія завдала у серпні. Тоді в центрі міста загинуло семеро цивільних людей. Того дня в приміщенні театру імені Шевченка була запланована виставка дронів. Про те, як російська пропаганда намагалась виправдати вбивства мирних людей у Чернігову – читайте тут.
Головне фото – колаж авторки