На одного колишнього представника нині забороненої в Україні політичної партії “Опозиційний блок” в Офісі Президента стало більше. Раніше посаду заступника керівника Офісу отримав Ростислав Шурма – ексочільник легендарної “Запоріжсталі” і одне з облич “Оппоблоку” зразка 2019 року. Тепер же компанію на Банковій йому склав і Роман Омельянович – колишній керуючий справами Запорізької міськради, що також колись трудився на “Запоріжсталі”. В середині вересня Омельяновича призначили позаштатним радником Шурми в ОП. Відтак, ми вирішили згадати і про його роботу на “Запоріжсталі”, і про спроби “захоплення” міськради, і про співпрацю з “Опозиційним блоком”. А ще спробувати відповісти врешті на питання – так хто ж такі ці загадкові “радники з Офісу Президента”, чим вони займаються і чому їх стало аж настільки багато.
Хто такий Роман Омельянович
41-річний Роман Омельянович починав будувати свою карʼєру на “Запоріжсталі”, яку багато років очолював Ростислав Шурма і яка входить в пул промислових гігантів олігарха Ріната Ахметова. Омельянович тут був помічником генерального директора – знову ж так, Шурми, та начальником управління справами адміністрації.
Про близькість Омельяновича до родини Шурми красномовно свідчить також і той факт, що окрім роботи з Шурмою-молодшим, Омельянович працював і з його батьком. Він трудився помічником в той час, коли Ігор Шурма був народним депутатом, обравшись в парламент від забороненого нині в Україні “Опозиційного блоку”. З цією політсилою пов’язана і тодішня діяльність Шурми-молодшого. У 2015-му Ростислав Шурма очолював обласний осередок цієї політсили, продовжуючи керувати “Запоріжсталлю”.
З “Опозиційним блоком”, зрештою, пов’язана і подальша кар’єра самого Омельяновича. Партія, членом якої він був, на місцевих виборах в Запоріжжі завела в міську раду два десятки депутатів, яких вистачало для створення коаліції. Посаду ж міського голови отримав ще один виходець з комбінату “Запоріжсталь” Володимир Буряк, який хоча й обирався як самовисуванець, але “тяжів” до депутатів з “Опозиційного блоку”. Настільки, що для Омельяновича дуже скоро знайшлася посада керуючого справами виконкому.
Посада ця виявилася дуже медійною. Адже в усі наступні роки каденції Буряка в Запорізькій міськраді Омельянович регулярно з’являвся в журналістських матеріалах, коментуючи роботу мерії. Наприклад, він системно зʼявлявся в ефірах муніципального телеканалу “МТМ”, раз за разом розповідаючи про святкування 9 травня, перебіг якихось різних конкурсів, свят тощо.
Цей період можна сміливо назвати “золотим” для родини Ростислава Шурми в Запоріжжі. Так, наприклад, саме в цей період – з 2017 по 2019 роки – під будівництво СЕС тут віддали 245 гектарів. Віддали фірмам, пов’язаним з Шурмою та ексфіндиректором “Запоріжсталі” Русланом Божком. Усі ділянки були передані в обхід закону – без конкурсу, а деякі ще й із порушенням Генплану.
У 2019-му “прорватися” в парламент намагалися одразу дві “опозиційні” політичні сили. Першій – “Опозиційній платформі – За життя” – пощастило і вона завела в Раду цілу низку дуже сумнівних депутатів, серед яких і Віктор Медведчук, і Тарас Козак. Друга – “Опозиційний блок” – вибори провалила. Ростислав Шурма ставку робив саме на “Опозиційний блок”, в складі якого і хотів потрапити до парламенту, ставши одним з основних облич партії. Але не судилося. Восени 19-го він також пішов і з посади генерального директора “Запоріжсталі”. Все виглядало так, що посадовець, після програшу на виборах, пішов у тінь. Ім’я Ростислава Шурми дійсно на якийсь час зникло з медіа.
На наступних місцевих виборах у 2020-му Володимир Буряк переобрався, отримавши крісло мера вдруге вже як представник власної партії “Єднання”. Роман Омельянович продовжив керувати справами виконкому. Але ця каденція закінчилася дуже швидко.
2021-й приніс багато хороших новин для Ростислава Шурми і настільки ж багато поганих – для близьких до нього людей в запорізькій мерії. Сам Ростислав Шурма знову з’явився в публічному просторі. Навесні 2021-го президент Володимир Зеленський доволі несподівано призначив його членом наглядової ради концерну “Укроборонпром”. В листопаді ж 21-го Шурма отримав набагато кращу посаду – заступника керівника Офісу Президента. Отримав, до слова, теж доволі несподівано для всіх, навіть попри “опозиційне” минуле.
У Запоріжжі ж все було дуже неспокійно. Спочатку, влітку 21-го, група невідомих молодиків в спортивних костюмах захопила сесійну залу міськради прямо перед початком засідання, по суті заблокувавши роботу. Іронічно, що будівлі вони не те щоб сильно проривалися, спокійно зайшовши і, ховаючи обличчя за медичними масками, зайняли місця депутатів. Ця подія в подальшому сильно зачепить Омельяновича.
Далі містом прокотилася хвиля обшуків від правоохоронців, яка торкнулася також і мерії, і, власне, кабінету Буряка. Тоді в медіа доволі активно почали обговорювати можливий переділ влади в місті. І фінал не змусив себе довго чекати. Вже у вересні Володимир Буряк пішов у відставку. Офіційна версія – за станом здоровʼя. Неофіційна…Неофіційних версій було занадто багато, щоб зупинитися на якійсь одній, але всі вони так чи інакше стосувалися саме питання перерозподілу влади в місті. Одразу ж після цього зняли з посади й Романа Омельяновича. Зняли – але про його існування не забули. Бо правоохоронці почали розслідування того самого інциденту з захопленням невідомими люди сесійної зали. Омельянович опинився серед підозрюваних.
Слідство вважало, що саме Роман Омельянович надав відповідні накази поліцейським та посприяв пропуску цих чоловіків під приводом “особистого прийому”. Наприкінці 2022-го все виглядало так, що підозрюваний вже має всі шанси стати обвинуваченим. Але суд вирішив інакше.
“Працівники поліції були присутні у достатній кількості (більше 100 осіб) і у разі наявності порушень законодавства з боку відвідувачів мали б припинити незаконні дії. Впливати на це обвинувачений не міг” – йдеться в судових матеріалах.
В результаті, суд визнав Омельяновича невинуватим, бо довести порушення так і не вдалося. Це було в кінці грудня 2022-го і тоді в судових матеріалах “засвітилася” його нова посада – “радник директорату з економічних питань Офісу Президента України”. Цікаво, що тоді ніхто чомусь не звернув уваги на цей факт. Можливо через те, що Омельяновича більше не запрошували на ефіри і він навіть активність на своїх сторінках в соціальних мережах звів до мінімуму, обмежуючись хіба що репостами.
Втім, схоже, що робота в ОП була успішною. Адже вже у вересні 2023-го Роман Омельянович знову почав працювати з Ростиславом Шурмою напряму. І цього разу вже в якості його позаштатного радника в Офісі Президента. Важливо, що Омельянович став радником в розпал “великої чистки” – саме восени 23-го ОП почало звільняти вже аж занадто роздутий штат радників різного типу. Потрапити на цю посаду в такий момент “випадкова” людина точно не змогла б.
Хто такий радник?
Питання радників з Офісу Президента почало цікавити медійників ще кілька років тому, коли виявилося, що ці дивні посади отримують як наближені до влади особи, так і персонажі з відверто сумнівними біографіями. Виглядало так, що посаду радників, а разом з нею і доступ на Банкову та відповідне посвідчення, що давало формальні підстави пробувати “вирішувати” справи, в тому числі і бізнесові, “вигадали” чи не навмисне. Судіть самі, посада “позаштатного радника”, як виявилося, не передбачає ніяких обов’язків, а разом з цим і отримання заробітної платні. При цьому, кількість людей, які зголошувалися на цю таємничу посаду регулярно зростала. Не здається, що це трохи дивно – погоджуватися на не дуже зрозумілу і неоплачувану роботу? Ні, якщо в цій роботі була присутня якась інша вигода.
То що це за посада? Що повинні робити радники і для чого вони взагалі Офісу Президента? Відповідь на журналістський запит з ОП свідчить про те, що обов’язки більш-менш прописані для штатних радників керівника Офісу, яких зараз залишилося геть небагато. Обов’язки ці доволі розмиті, адже радник може як готувати для очільника Офісу промови, так і координувати роботу з Кабміном чи Верховною Радою, або і взагалі вести перемовини з нашими міжнародними партнерами. При цьому штатні радники отримують заробітну платню, хоча й доволі посередню.
Поняття ж “посадових обов’язків” для позаштатних радників, яких більшість і які є не лише в керівника ОП, але й в його заступників, відсутнє. Виходить, що керівництво Офісу Президента самостійно визначає чим займаються ці люди, які функції виконують і де закінчується сфера їхніх повноважень. Доволі іронічно також, що в ОП відмовилися надавати журналістам трудові біографії своїх радників, посилаючись на закон, що захищає персональні дані. Виходить, що сьогодні ми маємо низку людей, які мають доступ на Банкову і виконують якусь діяльність в інтересах держави, але ми не знаємо про цих людей нічого, а самі вони не зобов’язані ні звітуватися, ні декларувати свої доходи.
Розпитати про нову посаду і нові обов’язки ми вирішили Романа Омельяновича особисто. Втім, говорити з журналістами про роботу в Офісі Президента він не захотів – послався на зайнятість. Нам лишається тільки продовжувати спостерігати за діяльністю і Омельяновича, і його керівника – Ростислава Шурми. Щось нам підказує, що результати цієї співпраці будуть помітними в Запоріжжі вже дуже скоро.
Читайте також: “Територія виживання”: як ціни на окупованих територіях усе сильніше “з’їдають” доходи громадян
Заголовний колаж – Вероніка Хорольська, фото використане у колажі – Михайло Архіпов, РБК