У Конотопі існує проблема безпритульних тварин. Вони хворіють, заважають людям, – когось укусили, когось налякали. Аби розв’язати цю проблему, волонтери громадської організації «Друзі тварин» і благодійного фонду «Гуманний світ» взяли в оренду невелику територію з будівлями, які потребували ремонту і створили центр перетримки та адопції безпритульних тварин. Побудували паркан, вольєри, де тримають собак, що донедавна були на вулиці в різних складних умовах. Хтось уже практично помирав, хтось хворів.
На момент зустрічі з колективом та вихованцями в центрі перебувало 15 собак. Сам центр функціонує з жовтня 2021.
Волонтери центру перетримки безпритульних тварин
Діти з мого двору, юні волонтери. Вони вже 6 років спостерігають, як тьотя Лєра тягає відра. Коли не було притулку, я годувала собак у промзонах. І ось вони бачили, як тьотя Лєра з двома відрами й на вихідних, і серед тижня йде годувати собак. Коли з’явився притулок, діти з радістю захотіли сюди приїхати. А побачивши, тепер просяться приходити та допомагати нам.
Степаненко Валерія, директорка центру перетримки та адопції безпритульних тварин у Конотопі.
У центрі волонтерять дорослі та діти. Щодо останніх, нас запевнили, що все з цілковитої згоди батьків і з дотриманням вимог безпеки поводження з тваринами. Агресивні собаки знаходяться у зачинених вольєрах. Дітей без дорослих не залишають.
Наталія Литвиненко – вдень учителька англійської мови, а ввечері та вихідними – волонтерка центру. Вона прийшла допомагати у центр зовсім недавно, в червні цього року, коли зрозуміла, що має потребу допомагати.
Відчула непереборне бажання допомагати не тільки людям, але й тваринам, творити добро та показувати гарний приклад усім мешканцям нашого міста. Про початок будівництва центру я дізналась із соцмереж ще восени минулого року. Слідкувала за діяльністю, а з початком війни допомагала фінансово. А з червня вирішила брати активну участь та допомагати більш предметно.
Наталія Литвиненко, волонтерка
Наталія також розповіла, що вона взагалі любить тварин та, як і всі волонтери центру, має вдома врятовану з вулиці собаку, допомагає сусідським котам, донатить власні кошти на розвиток центру.
Також серйозну допомогу надають в одній з конотопських ветеринарних клінік, практикуючи ґрунтовні знижки.
Очікування та реальність
У 2019 році місцеве інтернет-видання Конотоп.City публікувало перелік ініціатив, які планувала реалізувати міська влада. Серед них і «Програма поводження з тваринами та регулювання чисельності безпритульних тварин у Конотопі». Також один з кандидатів на посаду міського голови у своїй передвиборчій програмі обіцяв збудувати притулок для безпритульних тварин.
Більше того, петиція про створення притулку для тварин набрала необхідну кількість підписів.
Але… Єдиним місцем, куди небайдужі волонтери забирають тварин із вулиці, залишається Центр перетримки та адопції безпритульних тварин.
Сьогодні він функціонує коштом благодійних внесків від небайдужих людей.
Просять нас забрати ту чи іншу тваринку з вулиці. От ми приїжджаємо забираємо. Які у нас проблеми? Проблема у нас одна і найбільша – у нас не має на це коштів. Наприклад, поставили паркан, відремонтували дахи, зробили насосну. Тепер у нас є вода, а раніше ми її тягали пляшками. У нас є чудові люди, волонтери, які приходять та годують тварин. Все на ентузіазмі, все, як кажуть, на власних плечах. Усе, що я перерахувала, ми створюємо за благодійні внески. Благодійні внески – це дуже невеликі кошти. Це люди нам кидають по 100, по 20-30 грн. Що можна на ці кошти купити? Якби місцева влада нам хоча б трошечки допомагала, ми б проблему безпритульних тварин вирішували більш якісно.
Степаненко Валерія, директорка центру перетримки та адопції безпритульних тварин у Конотопі.
Центр потребує постійного фінансування та робочих рук, адже ще багато роботи з благоустрою та зі створення умов для утримання інших тварин, не тільки собак.
У планах у Центрі адопції обов’язково буде місце і для котів. Наразі, на жаль, сьогодні у нас не має такої технічної можливості, адже приміщення не готові для утримання котів. Вони потребують певної температури, але наразі не має опалення, щоб ми могли їх утримувати взимку.
Наталія Литвиненко, волонтерка
Велика мрія
Нам розповіли, що центр створювався не як притулок, а як проміжна ланка в житті тварини, що опинилась на вулиці. Головне – виходити собаку, вилікувати та знайти люблячого господаря, нову родину. Для цього тварин привчають до спілкування з людиною, прогулянок на повідку та до виконання простих команд. Також проводять просвітницьку роботу.
Ми ходили по школах і проводили «уроки добра». Я вам скажу, вони були дуже плідні, вони принесли результати. Ви бачили, у нас на території діти, які допомагають тваринам. На жаль, у нас дуже суспільство не поінформоване в плані відносин людина-тварина. Що таке тварина? Для багатьох це тварина “на ціпку” і все. Але це неправда. Тварина – це є друг. Собака чи кішка – це є наші брати менші. Це не просто слова, це інший вид живих істот, які разом з нами мешкають на цій планеті. Вони ані трохи не гірші, не ліпші, просто інші. І ми, якщо ми люди, повинні їм допомагати. Коли люди більше стикаються з нами, вони кажуть, що тварина – це такий космос. Це космос!
Степаненко Валерія, директорка центру перетримки та адопції безпритульних тварин у Конотопі.
Це місце може об’єднати всю нашу громаду, від дітей до дорослих. Ми мріємо про те, що цей центр стане центром добрих справ, центром спілкування людей, щоб люди могли приходити і отримувати консультації, щоб люди могли, ми могли проводити різні заходи. Отже це наша така велика мрія.
Наталія Литвиненко, волонтерка
Чи здійсниться ця мрія – покаже час. Але тут не збираються зупинятись на півдорозі та продовжують робити свою справу.
Не дивлячись на ситуацію, яка є, ми не зупинились. Ми як робили будівництво, як робили паркан, так ми його і доробили. Тому що у нас є мета – врятувати якнайбільше тварин, і нас не зупинить ніщо. Будемо це робити… Інші люди можуть пройти мимо, а ми ні. Ми небайдужі. Наші домівки вже розкурочені тваринами, цуценятами, але ми все одно не можемо пройти повз. Ми, можна сказати, хворі вірусом доброти до тварин.
Степаненко Валерія, директорка центру перетримки та адопції безпритульних тварин у Конотопі.
Читайте також про унікальний медичний заклад – Перший в Україні шпиталь ветеринарної медицини.
Заголовне фото: Андрій Шуст