У Шепетівці на Хмельниччині демонтували пам’ятник Островському. Рішення про необхідність демонтажу ще у червні 2022 року ухвалили депутати обласної ради. Згідно з ним, монумент радянському письменнику, оспівувачу комуністичного режиму мали прибрати з середмістя Шепетівки до 1 липня. Тяганина виникла через те, що скульптура була в переліку пам’яток мистецтва місцевого значення. Цю перепону вдалося обійти після появи наказу від 3 жовтня. В Міністерстві культури визнали: скульптура не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У скільки обійшовся демонтаж та куди перемістили пам’ятник – про це далі. 

Копійчані кошти 

Демонтаж пам’ятника розпочався 1 грудня і тривав два дні. Монумент розібрали на фрагменти. Першою взялися за голову скульптури. 

За процесом наглядав перший заступник голови обласної ради та один з ініціаторів демонтажу Володимир Гончарук. За словами посадовця, за демонтаж за дорученням облради відповідала Шепетівська районна військова адміністрація. А виконавцями, як каже голова облради, стала військова частина. 

“Тобто кран і автомобіль були на території військової частини. Вона і допомогла. На заробітну плату, іншу амортизацію гроші не виділялися. Тільки на паливо мінімально, щоб покататися Шепетівкою. Тобто це копійчані кошти. Ми думали, що демонтувати буде складніше. Виявляється, комуністи не такі вже й будівничі, як себе зображали”, – вважає Володимир Гончарук. 

У Музеї пропаганди, на території якого розташований пам’ятник Островському, запевняють: про демонтаж у перші дні грудня ніхто не попередив. 

“Вони не прийшли в музей, нічого не сказали. Просто привезли перфоратор, генератор, поставити ліса і почали колупати”, – згадує його екс-директорка, наукова співробітниця музею Наталія Никонова.

Більше не пам’ятка, але все ще в музейному фонді

Донині монумент вважався не лише пам’яткою мистецтва, а й музейним експонатом єдиного в Україні Музею пропаганди, який до 2020 року також носив ім’я Миколи Островського. Власне, він і досі є частиною Державного музейного фонду й має свій інвентарний номер – ШМП-21249-с-42. 

“Скульптура перебуває на обліку в основному фонді нашого закладу. Про це є всі документи. Особи, які демонтували пам’ятник, не відрекомендувалися. Жодних дозвільних документів на демонтаж не надали. В межах наших інструкцій ми повідомили правоохоронні органи – звернулися на 102. Поліція все зафіксувала”, – зазначає заступниця директора Музею пропаганди Юлія Ліпська. 

Проте існує й інша думка: після “розчленування” на фрагменти монумент перестав бути експонатом.

“Експонатом він вважався, коли був цілісний і стояв біля музею. Зараз він у розібраному стані і не на території закладу, тобто перестав бути експонатом за своєю сутністю. Але при цьому пам’ятник залишається в музейному фонді. Тому зараз розпочинається процедура його вилучення звідти”, – каже заступниця начальника управління культури Хмельницької обласної військової адміністрації Валентина Лукашук.

Саме через cтатусність скульптури спочатку передбачалося: її демонтаж має відбуватися із попереднім обстеженням і залученням відповідних фахівців. Пам’ятник за попередньою домовленістю мали перемістити у львівський музей “Територія терору”. У шепетівському закладі розробили для цього кошторис. Згідно із ним одні лише проєктні роботи вартували майже 170 тисяч гривень. 

“Ми розглядали музей “Територія терору”, і мені ця концепція дуже подобалася. Але тільки на проєктно-кошторисну документацію щодо знесення треба було 170 тисяч гривень. Плюс демонтаж і перевезення. Зараз це не те першочергове питання, на яке треба було б виділяти гроші. Але ми розуміємо, що зараз іде війна, що іншого рішення не може бути. Тим більше після напису на пам’ятнику з літерою “Z” думаю, що ми йдемо правильним шляхом”, – зазначила керівниця обласного Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Інна Михайлова.  

“Мова про музей “Територія терору” була, коли він носив статус пам’ятки. Ця пропозиція була ідеєю самого закладу. Тоді треба було б робити геологію, геодезію, обслідувати, переносити і так далі. Але є спільна позиція органів влади, що кошти на це не будуть виділятися в таких умовах. Тому демонтаж здійснюється безоплатно”, – прокоментував Володимир Гончарук. 

Яка різниця, де тепер пам’ятник Островському?  

Щоправда, якщо про деталі з оплатою все більш-менш ясно, то з’ясувати місце переміщення верхньої частини демонтованого пам’ятника виявилося непросто. Ось, як на питання про це відповів Володимир Гончарук. 

– Чи можете сказати, куди перемістили пам’ятник? 
– На територію одного з комунальних підприємств. 
– А якого саме?
– А для чого це? Яка різниця? 

Як зазначив посадовець, інформацію про місце розташування могли би надати в Шепетівській районній військовій адміністрації. Її голова Олексій Глушаков повідомив наступне:

– Пам’ятник на Шепетівському підприємстві тепломереж.
– Ви його там особисто бачили?
– Так.

Про це ж каже й Інна Михайлова.

“Пам’ятник не демонтували тихо, щоб вивести і сховати. Все робили під контролем райдержадміністрації. Скульптуру не розтрощили, а розібрали пошарово. Про знищення не йдеться. Я розумію, що в музеї переживають. Але ми підстраховуємо їх – дали дозвіл, щоб пам’ятник тимчасово зберігався в іншому місці. На підставі цього дозволу вони можуть укласти угоду з підприємством”

Водночас представниця Шепетівського підприємства теплових мереж, яка не назвалася, телефоном запевнила: 

– Це не наше підприємство. Ми надавали офіційну відповідь про те, що наші складські приміщення не призначені для зберігання великогабаритних предметів. Ми не знаємо, куди його відвезли. У нас скульптури немає. 
– А хто до вас звертався?
– Я не можу вам сказати. 

“Виростають ноги”?

До речі, на Хмельниччині це вже не перше зникнення пам’ятника комуністичному ідолу. У 2014 році “ноги виросли” у монументу Леніну, який раніше стояв у парку ім. Михайла Чекмана обласного центру. Після знесення бронзову скульптуру Ілліча перемістили на територію комунального підприємства “Хмельницька міська ритуальна служба”. Після чого сліди пам’ятника чомусь загубилися. У 2015 році за цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження, а вже за два роки закрила його. Пам’ятник наче розчинився у повітрі. На думку тодішнього міського голови Сергія Мельника, оголосивши аукціон, за металобрухт можна було би виручити до 240 тисяч гривень. 

Згідно із “Каталогом пам’яток історії, археології та культури Хмельницької області” 1975 року, вартість пам’ятника становила 30 тисяч карбованців. Його нинішня вартість з урахуванням індексації не відома, оскільки офіційну грошову експертизу монумента не проводили. Наразі поблизу із закладом досі не демонтованою залишився нижня частина скульптури. 

У музеї написали заяву про вчинення злочинів та направлятимуть її у Головне управління Нацполіції в Хмельницькій області. 

“У заяві йдеться про те, що було вчинено знищення музейного експонату та його викрадення – незаконні дії, про які не повідомили адміністрацію закладу. Все, що ми хотіли, це законна процедура демонтажу”, – каже заступниця директора Музею пропаганди Юлія Ліпська. 

Головне з сайту shepetivka.com.ua

Про перипетії, пов’язанні з поверненням податку на додану вартість, читайте в матеріалі “Облрада проти податкової: чому на Волині виник конфлікт через відшкодування ПДВ”.