Частина Сумщини була окупована російськими військами з 24 лютого до 8 квітня 2022 року. В області точилися бої, російські військові вбивали та катували цивільних, грабували місцевих, руйнували інфраструктуру. Після звільнення області Збройними силами України спецслужби та правоохоронці почали працювати над десятками кримінальних проваджень щодо місцевих колаборантів, які допомагали чужинцям і шкодили своїм під час окупації. Серед таких опинилися і ті, хто, здавалося б, мав робити все можливе для захисту мешканців своїх громад – очільники тих населених пунктів Сумщини, які окупувала російська армія.

Сусідство з ворогом

Розгляд справи Олександра Гена – посадовця з Сумщини, підозрюваного у державній зраді, триває досі. Чоловік перебуває у СІЗО з весни минулого року, йому загрожує довічне ув’язнення. Хто він? Міський голова Середино-Буди на Сумщині – міста, якому не пощастило розташовуватися прямо на кордоні з росією. Окупанти зайшли в цей районний центр в перші години повномасштабного вторгнення – зранку 24 лютого.

Матеріали справи Олександра Гена вражають цинізмом. У них йдеться про те, що міський голова не лише передавав ФСБ РФ інформацію про переміщення особового складу та кількості техніки Збройних сил України, і не лише агітував місцевих мешканців не чинити спротиву окупантам та переходити на бік ворога. А також про те що він ще й нібито просив російських прикордонників евакуювати його та його близьке оточення – звісно ж, на територію росії – і надати захист та прихисток. Тобто, якщо вірити матеріалам справи, мер українського міста кликав сюди ворога і усіляко йому сприяв, але окрім того –  піклувався про те, щоб самому не залишатися тут і евакуюватися до росії.

Свідками, які дали покази у судах і розповіли, що міський голова закликав містян переходити на бік ворога, стали в тому числі і самі працівники міської ради, які і працювали в команді Гена. Під час розслідування справи з’ясувалася ще одна цікава деталь: Ген тісно спілкувався з місцевою владою сусіднього району. Але не українського, а російського – Суземського, що у Брянській області.

Відтак, з весни минулого року Олександр Ген перебуває у СІЗО через очевидні ризики втечі з країни. Його адвокат просить суд про домашній арешт і мотивує це тим, що зараз Ген не погоджується бути учасником обмінних списків полонених і вирушити до росії.

Чотири рази зі сторони України намагалися Гена включити в списки на обмін до Російської Федерації. Жодного разу Ген не дав своєї згоди. Жодного разу Російська сторона агресорська його не вимагала до себе назад, у список обміну зі своєї сторони. В чому питання ризиків? Хотів би втекти, мабуть, подав би вже заяву, попросив: обміняйте мене. Якщо стверджують, що такі в нього сильні зв’язки з Росією, вже давно б його обміняли б і забули б про це. Справу зупинили б і був би в розшуку. Тому просимо врахувати ці обставини і змінити запобіжний захід на більш м’який – це домашній арешт з носінням браслета і з покладанням відповідних обов’язків”, – заявив захисник обвинуваченого Максим Кондратенко.

Якщо зв’язки Гена з окремими представниками ворога повинні доводитися в судовому процесі, то його проросійські політичні вподобання і доводити не треба – чоловік має десятирічний “шлейф” у політиці. На посту міського голови той вперше з’явився у 2010 році – як представник Партії Регіонів. У 2015 знову став міським головою – від “Волі народу”. Тогочасними членами “Волі Народу” були, у більшості, вихідці з Партії Регіонів, які після втечі Януковича не хотіли ототожнювати себе з цим прізвищем.

У 2020 Олександра Гена знову переобрали мером – цього разу від партії “Наш край” – дещо менш яскраво вираженого, але все ж таки осередку колишніх регіоналів з відповідними, проросійськими настроями. Ця партія не надто активно “цілилася” у загальноукраїнську політичну кампанію, натомість її програма більше стосувалася конкретних українських регіонів. Одним із облич партії довгий час був народний депутат Сергій Шахов – оголошений у розшук у березні 2023 року через приховування статків. Шахов відомий демонстрацією активної миротворчої позиції, ініціював проведення “круглих столів” на тему “Як об’єднати країну”.

Так, участь Олександра Гена у партіях з сумнівною репутацією можна було б пояснити тим, що у маленьких регіонах не завжди член партії дорівнює її ідейному прихильнику. Часто буває так, що люди приєднуються до тих, із ким простіше домовитися аби пройти у списки чи зайняти посаду. Однак не помітити проросійську позицію Олександра Гена було нереально – він демонстрував її всюди, в тому числі і в своїх соціальних мережах. Конкретно – в “Однокласниках”, користування якими вже чимало може розповісти про людину. Ген тут має кілька сторінок, де постить депутатські звернення, підписані Андрієм Деркачем. А також дописи з подякою Деркачу за організацію розважальних заходів у місті. Ну і фото Деркача тут теж є.

Хто це? Андрій Деркач – донедавна народний депутат України, нині обвинувачений у держзраді. До слова, місто Середина-Буда на Сумщині входить до округу, з якого той балотувався до Верховної ради України. За даними СБУ, Андрій Деркач впродовж багатьох років входив в Україні до мережі агентів головного управління генштабу РФ, які повинні були сприяти ворогу у захопленні України. У січні цього року президент України Володимир Зеленський позбавив його українського громадянства, але окрім цього, Деркач останні два роки ще й перебуває під американськими санкціями – через спробу втрутитися у вибори президента США та підозру у фінансових махінаціях.

Наразі Олександру Гену продовжили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Розгляд справи по суті триває.

Угода для колаборанта

Голова села на Сумщині Микола Ромасенко вже отримав вирок за колабораціонізм. Щоправда, виглядає він дещо зам’яким для такої кримінальної статті – 34 тисячі гривень штрафу і заборона обіймати державні посади наступні 10 років.

Микола Ромасенко – староста Маловисторопської ОТГ на Сумщині, куди окупанти прийшли у березні минулого року. Тут росіяни розмістили військовий штаб на території місцевого коледжу, встановили блокпости на в’їзд та виїзд з населеного пункту, ввели спеціальний режим для переміщення місцевих. Саме так і виглядало життя села Малий Вистороп впродовж російської окупації.

Якось російські військові звернулися до Ромасенка з проханням знайти для них будинок для комфортного проживання. Ромасенко погодився допомогти окупантам та зателефонував односельчанину з проханням передати ключі від його будинку. Той не відповів і що тоді зробив Ромасенко? Ну, враховуючи, що його справа пішла до суду – здогадатися не важко. Так, він сам пішов до будинку, знайшов ключі та розмістив російських військових у помешканні односельчанина. Принаймні, саме так сказано у матеріалах справи. Згодом слідство виявило, що саме у цьому будинку окупанти облаштували пункт допиту проукраїнських мешканців села, а також ветеранів АТО. Дещо згодом посадовець посприяв російським військовим ще раз: наказав односельчанам здати мисливську зброю, яку ті зберігали у себе вдома. Зброя в результаті опинилася в руках росіян, які, схоже, дуже переживали через можливий партизанський рух.

У результаті – Ромасенко отримав штраф 34 тисячі гривень та заборону займати державні посади. Чому покарання для посадовця, обвинуваченого у колабораціонізмі, було саме таким? Він уклав угоду про визнання винуватості: визнав свою провину, дав покази у суді, розкаявся та нарікав на проблеми зі здоров’ям.

Висновки

З 24 лютого 2022 року лише Офіс Генпрокурора відкрив близько 8 тисяч проваджень за статтями “колабораціонізм” та “державна зрада”. Аналітики руху “Чесно” повідомляють, що лише за минулий рік судді розглянули 37% справ щодо колабораціонізму та держзради, а від початку 2023 року – взагалі лише 11% кейсів передали до суду. Здебільшого, судові вироки у таких справах ґрунтуються на показах свідків, речових доказах (як от листування) або висновках експертиз (наприклад, лінгвістичної, про підтвердження змісту та характеру листування). Нерідко обвинувачених звільняють від покарання у вигляді позбавлення волі, що відбувається на підставі укладання угоди про визнання винуватості – як от в ситуації з Ромасенком. Наскільки такі вироки можуть задовольнити громадян, частина з яких пережила окупацію, а решта – бачили її наслідки, сказати вкрай складно.

Читайте також, як російські пропагандисти “прикриваються підтримкою” французів

Головне фото: Суспільне Новини.