У вересні російські окупанти провели псевдовибори на окупованих українських територіях, у тому числі в Донецьку. Вочевидь, найбільшу ставку ворог робив на свою основну політсилу – партію “єдіная росія”, “намальована” перемога якої мала б продемонструвати нібито високий рівень підтримки політики російського президента.
Виборчий список путінської партії на окупованій частині Донеччини був “вінегретом”, що складається з найбільш одіозних персонажів. Так, тут знайшлися і бійці ворожої армії, і “смотрящі” від кремля. Найбільший же інтерес для нас представляють місцеві зрадники, значна частина з яких представляє “гуманітарний сектор”. Деякі з них також є вихідцями з організації “Донецкая республика” – забороненої в Україні структури, створеної ще в нульових. Її активність почала різко зростати після окупації у 2014 році, перетворивши “Донецкую республику” на справжню “кузню кадрів для окупантів”. Кого від неї росіяни поставили в місцеву раду? Читайте в нашому матеріалі.
Директорка
Наталія Бурцева була “обрана” в так звану “Народну раду днр” від “Єдіной росії”. Жінка народилась на Донеччині, але відзначала, що родина її – з Костромської області рф, а батько переїхав в Україну в 60-х роках ХХ сторіччя. Нині ж Бурцева відома як директорка ліцею у Макіївці, яка вже багато років активно співпрацює з сепаратистами, представляючи рух “Донецкая республика”, а також просуває ідеї “руского міра” в навчальних закладах.
Так, наприклад, на зустріч зі школярами у заклад, очолюваний Бурцевою, був улітку запрошений Олег Лапенков – боєць одного з найвідоміших терористичних підрозділів “Пятнашка”, який фігурував в одному з розслідувань “Bihus.Info”.
«Здесь похоронены мои дедушка с бабушкой, родители, близкие люди. Здесь я родился, это моя земля. Пришли какие-то бесы и начали мне ставить условия, как я должен здесь себя вести и как здесь жить, каким Богам верить. Вот так вот мы и воюем за свою землю», – заявляв Лапенков на зустрічі з дітьми.
Іронічно, що “Пятнашка” вважається інтернаціональною бригадою, куди увійшли найманці з одразу декількох країн.
Подібна діяльність позитивно вплинула на політичну кар’єру Бурцевої. У 2022-му вона стала секретарем так званої “Общественной палаты” – структури, які у росії створюють для нібито громадського контролю за владою, але у які запрошують зазвичай найбільш лояльних до цієї ж влади персонажів.
Бурцева, схоже, намагалася не пропускати жодного публічного заходу, організованого окупантами. Жінка і “сади висаджувала”, і макіївські магазини “тримала на контролі”.
У результаті, вже у 2023-му “освітянка” доросла до так званої “депутатки”. З того ж моменту вона, до слова, знаходиться у розшуку за підозрою у “посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України”.
Лікар-травматолог
До 2014 року Андрій Боряк продавав фармпрепарати, очолював громадську організацію “Шанс” та був помічником нардепа-регіонала Олександра Касянюка. Після окупації частини Донеччини і його кар’єра, і його впізнаваність різко пішли вгору.
У 2021 році Боряк став “кандидатом медичних наук” у т.з. днр. Наукові статті писав для луганського журналу, кількох російських збірок та одного казахстанського видання. Очолюючи ж “Республиканский травматологический центр” – по суті, основний медичний заклад місцевих сепаратистів, лікар став зіркою російського телебачення. Так, він розповідав про “повернення в стрій” поранених окупантів, коментував стан здоров’я пораненого російського воєнкора Пєгова, хвалив московських лікарів.
Тож місце в списку “єдіной росії” для Боряка стало логічним продовженням цієї медично-пропагандистської діяльності.
Цікаво, що для української правоохоронної системи Боряк чомусь досі лишається непомітним. Таким же, як і його новий колега – “депутат” Сергій Ярош із міста Харцизьк.
“Культурний діяч”
Сергій Ярош до 2014 року працював у страховій компанії та любив відвідувати тренінги з особистого розвитку. Вже за рік він “розвинувся” настільки, що почав активно підтримувати сепаратистів, долучаючись до різноманітних місцевих молодіжних рухів. Ще за рік він став заступником керівника будинку культури у Харцизьку і, паралельно з організацією новорічного дозвілля, їздив на пропагандистські форуми в росію та фотографувався з нині покійним українофобом Владіміром Жириновським.
Розвиток подальшої політичної кар’єри Яроша був уже типовим. Як і Бурцева, він публічно “контролював ціни на ринках”, представляв організацію “Донецкая республика”, з’їздив у москву підтримати путіна, а після – отримав місце в списку “єдіной росії” на так званих виборах на Донеччині.
Прізвище цього “культурного діяча” ми чомусь досі не знаходимо ні в санкційному списку НАЗК, ні в списках розшукуваних осіб від МВС.
Керівниця театру
Місцевою “депутаткою” стала ще одна представниця “Донецкой республики”, колишня помічниця нардепа-регіонала Анатолія Горбатюка, а також керівниця Донецького театру ляльок Ольга Арутінова.
Арутінова відома висловами про українців-фашистів, підтримкою терориста Дениса Пушиліна, а також просуванням російської культури в театрі. Вірогідно саме завдяки такій “позиції” Арутінова і отримала свого часу нагороду “За яркое воплощение русского культурного кода”.
Висновки
Який з цього всього можна зробити висновок? Росіяни активно використовують працівників “гуманітарного сектора” для досягнення своїх політичних цілей. Діяльність цих персонажів напряму пов’язана з взаємодією з людьми, в тому числі – зі школярами та пацієнтами. А отже вони виконують роль таких собі “інфлюенсерів”, нав’язуючи ідеї “руского міра” паралельно з основною діяльністю.
Входження цих людей в політику, зокрема й в список найбільшої політичної сили росії, свідчить про те, що свої місії вони виконують успішно. При цьому частина з них чомусь досі лишається непомітною для української правоохоронної системи.
Головне фото – з відкритих джерел.
Читайте також: Які наслідки “виборів у ДНР”?