28 лютого 2022 року двоє дівчат створили у Дніпрі волонтерську ініціативу «Швейна рота». Дніпрянки Марина Пальченко та Ксенія Самойлич почали шити спеціальний одяг на липучках та кнопках для скалічених через війну бійців. Дівчата побачили, що дуже часто через перелами та апарати зовнішньої фіксації поранені не можуть зручно вдягнутися у звичайний одяг. Тому принесли з дому все необхідне – швейні машинки, оверлоки, тканину, нитки. І загалом протягом півтора року долучили до своєї ініціативи півтисячі кравчинь з усієї України й навіть із-за кордону.
З волонтерками «Швейної роти» я зустрілася у затишному орендованому приміщенні, в якому дівчата самотужки зробили ремонт. Це друге місце, у яке вони перебралися від початку повномасштабної війни росії проти України.
Шили для бійців з 2014-го року
Засновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Марина Пальченко тут щобудня. Дніпрянка до початку повномасштабної війни працювала фінансисткою. Кравецька справа була її хобі. Тому ще у 2014-му почала допомагати фронту – шила чоловічу білизну для війська.
– Я шила таку веселеньку білизну, відправляла на фронт. Потім від Міністерства оборони стало краще з забезпеченням і та проблема відпала. Також я тоді ще брала від бійців одежу і переробляла. Щось дошивала.
Як почалася повномасштабна війна, Марина не думала покидати рідне місто. Кілька днів ще завершувала справи на звичній роботі, а потім до неї звернулися знайомі з проханням пошити балаклави для військових.
– 28 лютого мені випадає запит – «Хто може пошити балаклави?» – «Я можу!» В мене чоловік хірург. Він сказав – я не поїду нікуди, тому що ми будемо виїжджати тільки з армією. Якщо армія буде відступати – будемо виїжджати й ми.
Початок «Швейної роти»
Марина стала волонтерити разом з подругою Ксенією. Але надалі запитів ставало все більше – були прохання пошити ще й термобілизну. Тому дівчата зрозуміли, що самі не впораються.
– Я телефоную своїм дівчатам з курсів: отак і так, організовуємо таку ініціативу. Ми привезли з дому свої машинки, оверлоки, ножиці – все своє. Дістали тканини – все, що було звезли. І отак от сіли, і почали шити, каже Марина.
Вже 1 березня Марина придумала і назву волонтерській ініціативі – «Швейна рота». Донька однієї з майстринь намалювала логотип і Марина навіть зареєструвала торговельну марку. Дівчата відшивали великі об’єми одягу та передавали до волонтерського фонду у Дніпрі. Та одного разу отримали звідти цілковито новий запит – пошити спецодяг для поранених бійців, які перебувають на лікуванні.
– Зараз найбільша кількість – мінно-вибухові поранення. Я ходила до лікарні – годувала хлопців і бачила там оці апарати Єлізарова. Бо коли заходиш і вони так лежать, і отак от тримають простирадло. Це тому, що вони лежать голі, в них нема що вдягнути.
Основний напрям «Швейної роти» – пошиття адаптивного одягу для поранених бійців
Розуміння цієї потреби вкрай змінило напрямок роботи волонтерського центру. Кравчині взялися за пошиття зручного адаптивного одягу, у якому є різноманітні застібки. Усе, аби полегшити пораненим бійцям перебування у лікарні, а лікарям – покращити доступ до ран. Марина Пальченко показує, як виглядає на манекені чоловіче спіднє, пошите волонтерською командою.
– Ці труси – вони повністю на липучках. Коли поранена ніжка у захисника, то йому дуже зручно. Вони повністю отак розстібаються і знімаються. Бо коли в тебе апарат зовнішньої фіксації, тобі просто елементарно боляче його пхати туди-сюди.
Відтоді в асортименті «Швейної роти» з’явилися ще й кіберштани, кібермайки, кіберфутболки та кіберкофти. І замовлень суттєво побільшало. У травні Марина та Ксенія практично залишилися самі, бо більшість кравчинь-волонтерок повернулися до основної роботи. Тому виникла ідея знайти якомога більше майстринь за межами Дніпра, розповідає співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Ксенія Самойлич.
– Майстрині, які тоді відгукнулися, це було вісім жінок. Вони й зараз з нами продовжують роботу уже понад рік. Постійно шиють, постійно допомагають, постійно придумують, чим можна допомогти. Далі ми вже почали збирати донати на тканину і відсилати її ще більшій кількості волонтерів на пошиття.
«Швейна рота» – всеукраїнський проєкт спільного пошиття
Принцип тепер уже всеукраїнської ініціативи «Швейна рота», що до неї може долучитися будь-хто, хто вміє шити. З Дніпра кравчиням і кравцям надсилають або тканину, або готові розкроєні набори, які потрібно зшити за інструкцією. Дехто шиє з власних запасів, каже Ксенія.
– Є Ольга Ліпак. Вона прислала нам цю кіберкофту, пошила. Вона з Харкова. Її чоловік був військовим ЗСУ, загинув узимку цього року. І Ольга продовжує шити в пам’ять про нього. Відрізняється ця кофта від звичайної кофти тим, що в неї ще розрізаний рукав і він також розстібується. І якщо гіпс великий або апарати Єлізарова, то одягаєш цілий рукав на здорову руку, а на ту, що поранена – на липучках.
Собівартість такої кіберкофти 260 гривень. А футболки, наприклад, 130. Зараз до ініціативи долучилося понад 500 майстринь із не менш ніж 15-ти населених пунктів країни. Є навіть із деокупованих територій, зауважує засновниця «Швейної роти» Марина Пальченко.
– Нещодавно вийшла на нас жінка з Херсонщини. Кажу, давайте ми будемо про вас розповідати. А вона: не треба, тому що до нас росіяни дуже близько. Але ми дуже хочемо допомагати!
А Ксенія Самойлич додає: кілька жінок шиють адаптивний одяг навіть у Канаді, Литві та Норвегії й передають його поштою чи волонтерами.
– Шиють, так само разом збираються. Машинки хтось привіз із України, комусь там надали благодійно, якийсь вони влаштували ярмарок і купили собі оверлок. Якщо у когось є раптом можливість допомогти з оверлоком, будемо дуже вдячні.
Для Ксенії волонтерство у «Швейній роті» стало основним заняттям. Торік від 24-го лютого вона практично полишила роботу інженерки-геологині й зайнялася кравецькою справою. До волонтерства долучила чи не всю свою родину. Мама дівчини, наприклад, у вільний від роботи час в’яже адаптивні шкарпетки на ґудзиках – кібершкарпетки. Десятки пар вона зв’язала, перебуваючи в укритті під час повітряної тривоги. Також до офісу чи не щодня приходить і молодша сестра Ксенії – Софія. Вона з дитинства захоплюється шиттям. Зараз у дівчини літні канікули.
– Зараз я складаю набори для кіберодягу – це я вимірюю липучки, резинки. Я розумію важливість всього цього: і оборони нашої країни, і нашої стійкості. І я сподіваюся, що я роблю внесок у нашу перемогу, каже Софія Самойлич.
Шили, шиють і шитимуть для бійців
За майже півтора року роботи волонтери відшили понад 25 тисяч одиниць одягу. Наразі у Дніпрі є головний офіс організації – тут дівчата займаються координацією, закупівлею, закрійкою та доставкою готових виробів. В асортименті – до двох десятків товарів.
Окрім адаптивних кіберфутболок, кібершортів, кіберштанів, кібермайок, відшивають ще й звичайний одяг для фронту: бронемайки, бронетруси, бронештани, спеціальні накидки для ЗСУ – від дощу і від комарів, маскувальні костюми та піддупники. А обрізками з тканини набивають подушки у вигляді кісток. Майстрині кажуть, вони дуже зручні для воїнів, аби покласти на них поранену руку чи взяти під голову.
Заявки на отримання одягу можуть надсилати як організації, так і окремо бійці. Це можна зробити на сторінках ініціативи «Швейна рота» у соцмережах: Телеграм Інстаграм або ж за цим qr-кодом.
Втім, волонтерка і засновниця ініціативи Марина Пальченко сподівається, що якнайшвидше саме такі їхні послуги бійцям уже не знадобляться.
– Ми дуже сподіваємося, що колись ми почуємо в слухавці оте заповітне: «Дівчата, нам більше не треба адаптивного одягу!». Я мрію про такі часи!
На заголовному фото: засновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Марина Пальченко. Фото авторки.
А як допомагають війську нацспільноти Буковини, можна прочитати тут.