Текст під красномовною назвою “Президент підписав закон про бомбосховища у кожній новобудові” випустила Українська правда 23-го серпня. І він був не єдиним. “Фокус”, “Обозреватель”, “Слово і діло”, навіть “Радіо свобода” опублікували новини зі схожими заголовками. Та, як виявилось, не все так просто.

Усі ми звикли до думки, що великі серйозні всеукраїнські видання не допускають факапів. Подають лише перевірену інформацію з надійних джерел. І переважно це дійсно так. За кожною редакцією такого класу стоять журналісти, редактори, юристи, коректори. І більшість з них дійсно фахові та мають чимало досвіду, аби не допускати помилок та перевіряти одне за одним викладену “на шпальти” інформацію. Однак всі ми не ідеальні. І в силу недопрацювання, незнання чи банального недогляду світ може бути оприлюднено маніпулятивний матеріал. Саме такими виявились ті, в яких ішлося про бомбосховища в новобудовах.

Передісторія

Розуміння необхідності зведення будинків з передбаченою системою хоча б найпростіших укриттів прийшла до нас з початку повномасштабного наступу російської армії. З лютого ця тема неодноразово піднімалась як в експертних колах так і просто кочувала пабліками та групами в соціальних мережах.

У старих багатоповерхівках, збудованих ще при радянському союзі, підвали давно перетворились як не на склади з непотребом, так на резервуари. Тому питання “а куди йти, коли сирена?” турбувало багатьох. Звісно, окремі приміщення почистили, привели в належний вигляд та за останні пів року непогано облаштували для відносно комфортного очікування відбою повітряної тривоги. Та все ж до гордого статусу укриття підвали відверто не дотягують.  

Тож українські законодавці вирішили переймати міжнародний досвід. Чий? А тут, як виявилось, є з кого вибрати. Наприклад Швейцарія в 2012 році оновила Федеральний закон із системи цивільної безпеки, захисту та служби підтримки. Відтоді забудовники при зведенні будинків, житлових споруд і лікарень мали або побудувати укриття, або сплатити відповідну компенсацію. Ці кошти використовують на будівництво все тих же укриттів, утримання вже діючих та інші заходи цивільного захисту населення. 

А от у Сингапурі законодавчо закріплені декілька видів обов’язкових для містобудування укриттів: приватні/домашні, поверхові, громадські та імпровізовані. Останні це такі, яким було надано статус укриття рішенням місцевих чиновників.

Ну і звісно ж Ізраїль. Країна, що фактично перебуває у стані безперервної загрози з моменту її заснування. Унікальним ізраїльським явищем є будівництво укриттів безпосередньо у квартирах. Крім того, і це головне, проєктна документація на будівництво будь-якого об’єкта не буде затверджена та дозвіл на будівництво не буде наданий, якщо вона не передбачає будівництва хоча б одного з кількох типів сховищ. 

Що пропонують в Україні

Так що ж обрали українські законодавці та в чому журналісти зманіпулювали, хоча, скоріш за все, не свідомо. Почнемо з того, що депутати вирішили не вигадувати велосипед, а просто внести зміни до вже існуючих законодавчих актів.

Тож запропонований законопроект називався так – “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій”. Змін насправді назбиралось чимало. Однак нас наразі цікавлять ті, що стосуються потенційної можливості появи в українських новобудовах пристосованих сховищ. Те, що дало можливість журналістам говорити про “перемогу” і взагалі “ура-ура”. 

І не тільки журналістам, а й цілим міністрам. Зокрема міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов так прокоментував прийнятий депутатами та підписаний президентом Зеленським закон:

Сьогодні Україна, як ніколи, потребує розбудови мережі надійних укриттів та сховищ, які забезпечать захист людей від ризиків, пов’язаних з бойовими діями. Розбудова такої мережі має стати обов’язковою та повсюдною, що дозволить зробити наші громади більш безпечними та захищеними”.

А це вже цитата з пояснювальної записки до проголосованого закону:

Переважна більшість укриттів, розташованих у населених пунктах можна класифікувати, як найпростіші укриття, тобто цокольні або підвальні приміщення, інші споруди підземного простору, в яких можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження (підвали в багатоквартирних будинках і навчальних закладах, паркінги тощо).

Значна частина таких укриттів не обладнана евакуаційними виходами, не має доступу до систем водопостачання та водовідведення, не пристосована для зберігання харчових продуктів, не говорячи вже про спроможність захистити населення у випадку застосування зброї масового ураження. Прийняття Закону забезпечить створення додаткових заходів у сфері будівельної діяльності, пов’язаних із захистом населення від вибухів, вибухових хвиль, ураження небезпечними хімічними, радіоактивними та біологічно небезпечними речовинами”.

Так що ж додали законотворці. А от що. 

Проектна документація на будівництво обов’язково має містити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, у складі якого може передбачатися будівництво захисних споруд цивільного захисту або споруд подвійного призначення, а також проектні рішення щодо врахування вимог пожежної та техногенної безпеки”.

На перший погляд зрозуміле формулювання, однак якщо не зважати на словосполучення “може передбачатись”. Якщо говорити простіше – за новими законодавчими нормами за умовами проектної документації, що подається на будівництво нового об’єкта, може передбачатись зведення сховища, а може і не передбачається. Як вже захоче замовник будівництва. 

Звісно, враховуючи нинішню ситуацію в країні є підстави сподіватись, що забудовники піклуватимуться про безпеку наших громадян. Та будьмо щирими, можливістю не витрачати зайві кошти на будівництво такого об’єкта в багатоповерхівці скористається чимало організацій. 

Цікаво, що Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України вивчаючи законопроект вказало на розпливчастість даного формулювання та необхідність встановлення “чітких правил гри”. 

Оскільки йдеться про життя та здоров’я, безпеку людей на об’єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, на яких постійно перебуватимуть понад 50 фізичних осіб або періодично перебуватимуть понад 100 фізичних осіб, вважаємо, що будівництво захисних споруд цивільного захисту для таких об’єктів будівництва мало б бути обов’язковим”,

– йшлось у зауваженнях до проекту закону.

Однак до думки юристів не дослухались. Що ж до споруд подвійного призначення, про які йдеться в змінах до законодавства, то ними можуть бути звичайні підземні паркінги. Побудував такий і все, вважай ніяких укриттів передбачати не потрібно. 

Фінальний акорд

Наостанок ще трохи трагікомічного. Відповідно до прикінцевих положень новий закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування. А ще протягом місяця від цієї дати органи місцевого самоврядування мають:

• розробити та затвердити плани розміщення і укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту, спорудах подвійного призначення, найпростіших укриттях;
• забезпечити необхідну кількість місць у захисних спорудах цивільного захисту, спорудах подвійного призначення, найпростіших укриттях, зважаючи на чисельність населення;
• забезпечити приведення захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення у відповідність із нормативними вимогами;
• забезпечити безперешкодний доступ населення до захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів.

Звісно, більшість цих дій давно вже виконані. Піврічний рубіж повномасштабного вторгнення уже пройдено як не як. Та все ж те, що подібні питання на законодавчому рівні вирішують закріпити лише зараз, викликає, як мінімум, іронічну посмішку. 

Зараз не час для бюрократичних ігор і затягування часу для вигоди окремих чиновників. Війна триває. Якщо вже законодавці беруться за якусь роботу, її варто було б робити якісно. Здавалось, це мало бути зрозумілим і без слів.

Читайте також про стан укриттів і бомбосховищ та підготовку до нового навчального року в умовах війни на Волині, Хмельниччині, Дніпропетровщині, Сумщині, Запоріжжі та в українських школах Румунії.

Головне фото – interfax.com.ua